Суд може обмежити право боржника на виїзд за кордон не за сам факт наявності невиконання зобов’язань, а лише за УХИЛЕННЯ від виконання зобов’язань

31 липня 2019 року Київським апеляційним судом було ухвалено Постанову, яка закріпила правило про те, що Боржнику може бути обмежено право на виїзд за кордон лише за ухилення від виконання судового рішення.

Боржник у 2011 році програв справу щодо стягнення заборгованості на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії». З Боржника було стягнуто заборгованості по кредиту у сумі 2 729 284,80 доларів США, що еквівалентно 20 788 417 грн. 46 коп. за ставкою НБУ на день подачі позову до суду, 15 008 533 грн. 52 коп. та судових витрат в сумі 1 820 грн. 00 коп.

Після того було розпочато виконавче провадження по стягненню заборгованості з Боржника. Державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України  звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження Боржника у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на неї рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-8499/10. В обґрунтування подання державний виконавець вказував, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 29758848 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва, виданого 16.09.2011 у справі № 2-8499/10.

Разом з тим, незважаючи на обізнаність боржника – ОСОБА_1 як про існуючу в неї заборгованість перед ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», так і про наявність вищенаведеного виконавчого провадження, остання ухиляється від виконання судового рішення, а також вчиняє дії, що ускладнюють та унеможливлюють його виконання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2014 подання державного виконавця задоволено. Тимчасово обмежено Боржнику  у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на неї рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-8499/10.

Проте, суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився та звернув увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем було вжито низку дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа суду, як то: накладення арешту на майно боржника, вчинені запити до державних установ з метою виявлення майна, зареєстрованого на праві власності за боржником та його доходів, тощо.

Згідно зі ст. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи), – до виконання зобов`язань.

Як передбачено п. 18 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи, або керівника боржника-юридичної особи за межі України – до виконання зобов`язань за рішенням.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи), – до виконання зобов`язань.

Отже, вищенаведеними положеннями законодавства передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Разом з тим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, суд не знайшов підстав для заборони на право виїзд за кордон Боржнику та скасував Ухвалу суду першої інстанції.

З повним текстом Постанови, Ви можете ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83406276