Велика Палата Верховного Суду відновила презумпцію спільності права власності на майно, яке було набуте за час шлюбу

Договір іпотеки, який було укладено одним із подружжя без згоди іншого при передачі в іпотеку майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя підлягає визнанню недійсним

 

 

21 листопада 2018 року, Велика Палата Верховного Суду ухвалила Постанову, якою відступила від багатьох інших правових висновків про те, що не все майно, яке було набуте під час шлюбу є спільним. Таким чином, ВП ВС поновила правовий висновок, який було викладено у постанові від 23 травня 2012 року у справі № 6-37цс12.

Фабула даної справа дійсно цікава. Під час проживання у шлюбі, подружжям було придбано квартиру і оформленої її на чоловіка. Потім, відбулося розлучення і після розлучення розпочався довготриваючий спір із приводу  поділу спільного майна. Паралельно чоловік із третьою особою уклав договір позики на суму 5,5 млн. грн. та для забезпечення повернення позики – договір іпотеки, предметом якого стала спірна квартира.

Дізнавшись про те, що спільна квартира перебуває в іпотеці, колишня дружина подала позов про визнання договору іпотеки недійсним. 

Так, Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень. Відповідно до ст 578 ЦК України та ч.2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку»  майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників.  Згідно статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.Розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до положень Цивільного кодексу України. Відтак будь-який договір іпотеки може бути визнаний судом недійсним у випадку відсутності нотаріальної згоди на такий договір подружжя навіть після розлучення.  

Найголовніше у цій постанові те, що діє абсолютна  презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, така правова позиція дозволяє, у подальшому оспрювати угоди, які були укладені щодо спільного майна після розірвання шлюбу, у разі якщо воно не було поділено подружжям, адже спільна сумісна власність на таке майно після розірвання шлюбу не припиняється.

З повним текстом Постанови Великої Палати Верховного Суду можно ознайомитись тут: http://reyestr.court.gov.ua/Review/78215412